Лора Ланскі

Скрізь плач, і стогін, і ридання,

Несмілі поклики, слабі,

На долю марні нарікання

І чола, схилені в журбі.

Над давнім лихом України

Жалкуєм-тужим в кожний час,

З плачем ждемо тії години,

Коли спадуть кайдани з нас.

Ті сльози розтроюдять рани,

Загоїтись їм не дадуть.

Заржавіють від сліз кайдани,

Самі ж ніколи не спадуть!

Нащо даремнії скорботи?

Назад нема нам воріття!

Берімось краще до роботи,

Леся Українка [1890]

Мій твір «Жіноча Душа», що представлений на виставці в Ізраїлі присвячується героїчним українським жінкам, які у ці хвилини змушені боротися за своє право існувати та бути вільними.

Кожна робота має ім'я, ім'я жінки, що присвятила себе цій боротьбі:

жінка – волонтер,

жінка – лікар,

жінка – воїн,

жінка – мати, дочка, сестра чи дружина.

Кожна з них унікальна і має особливу силу: силу світла, добра, бажання жити та зберегти свою сім'ю!

Нехай кожна з них повернеться сьогодні додому.

Усі представлені роботи можна придбати,

50% від продажу йде на підтримку України у боротьбі з військовою агресією росії.

Урочисте відкриття виставки

3/11/22 

18.00

у галереі на озері у парку Раанани

© 2022 lanskylora.com